Приватний сектор на варті кліматичних змін
Автори:
Юлія Гелажис, керівниця кліматичного та інноваційного напрямів ГД ООН в Україні
Олександр Висоцький, проєктний менеджер ГД ООН в Україні
Глобальний договір ООН в Україні вже другий рік поспіль реалізує програму Climate Ambition Accelerator, щоби допомогти бізнесу в досягненні цілей зі скорочення викидів парникових газів згідно з всесвітньою ініціативою Science Based Targets (SBTi).
Climate Ambition Accelerator – це шестимісячна освітня ініціатива, мета якої – допомогти компаніям встановити науково обґрунтовані цілі зі скорочення викидів CO2 та розробити стратегії для досягнення нульового рівня викидів до 2050 року. Зумовлено це необхідністю стримати глобальне потепління в межах 1,5°C, як передбачено Паризькою угодою, для уникнення катастрофічних наслідків зміни клімату.
На глобальному рівні програма Climate Ambition Accelerator була започаткована Глобальним договором ООН 2021 року. Станом на сьогодні в ній взяло участь понад 1000 компаній з усього світу, що є значною цифрою та відображає підвищену увагу бізнесу до питань декарбонізації та адаптації до зміни клімату. Учасниками програми були бізнеси з Африки, Азії, Австралії, Європи, Північної та Латинської Америки. Це свідчить про глобальний характер викликів, пов’язаних із потеплінням та необхідністю консолідованих зусиль бізнесу в усьому світі для їх подолання.
Водночас, незважаючи на позитивну динаміку зростання кліматичних амбіцій після Паризької угоди, згідно зі звітом про кліматичні зобов’язання, компаній списку Fortune Global 500 (із загальним щорічним обігом у $ 41 трлн), частка бізнесів з істотними цілями скорочення викидів за останній рік стабілізувалася на рівні 66 %. Це свідчить про певне гальмування прогресу, адже реальні викиди парникових газів продовжують зростати.
Водночас, дослідження показує, що компанії, які знизили власні викиди, отримали в середньому на 1 млрд доларів більше прибутку, ніж їхні конкуренти. Це доводить, що скорочення викидів не лише корисне для довкілля, але й вигідне з фінансової точки зору.
Дослідження виявили три маркери реальних кліматичних дій, які призводять до скорочення викидів:
- звітування про викиди,
- встановлення короткострокових цілей зниження викидів (до 2030 року) та
- наявність офіцера зі сталого розвитку на рівні керівництва компанії (Chief Sustainability Officer, CSO).
Завдяки точному вимірюванню викидів компанії можуть встановлювати більш надійні цілі, оцінювати ефективність ініціатив зі скорочення викидів та кількісно вимірювати ризики, пов’язані із впливом зміни клімату та політик для своєї діяльності. Крім переваг для компанії, якісна звітність допомагає сформувати більш ефективну політику та визначати сфери, де певні регіони чи галузі потребують підтримки.
Вимоги до звітності також зростають у всьому світі завдяки ініціативам, таким як Рада з міжнародних стандартів сталого розвитку (International Sustainability Standards Board, ISSB), нові керівні принципи Комісії з цінних паперів та бірж США (Securities and Exchange Commission, SEC), Директива ЄС з корпоративної звітності в сфері сталого розвитку (Corporate Sustainability Reporting Directive, CSRD).
А от спеціальні робочі групи з кліматичних розкриттів (Task Force on Climate Related Financial Disclosure, TCFD) були розформовані за рішенням Ради з фінансової стабільності (Financial Stability Board, FSB) після Кліматичного саміту ООН COP28, а їхні функції щодо кліматичної фінансової звітності з 2024 року передані саме ISSB.
Окрім того, ЄС планує запровадити механізм вуглецевого коригування імпорту (Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM) з 2026 року. Він передбачатиме сплату ввізного вуглецевого податку на певні товари з країн, де немає цінового регулювання викидів парникових газів. Це стане додатковим стимулом для компаній скорочувати свій вуглецевий слід.
Компанії, які системно й повно вимірюють викиди та звітують про них, матимуть перевагу від зростання регулювання та очікувань інвесторів. Так, 76 % компаній зі списку Fortune Global 500 щорічно звітують про викиди парникових газів.
Для якісного звітування про викиди парникових газів важливим є охоплення. Більше половини компаній (55 %) звітують про певні категорії викидів за Scope 3, а 23 % мають повне охоплення Scope 3 у звітності. Тут важливо підкреслити, що викиди за Scope 3 складають найбільшу частку — 90 % від загального обсягу викидів, про які повідомляють компанії Fortune Global 500.
Встановлення короткострокових цілей зниження парникових газів допомагає компаніям приймати стратегічні рішення та вживати конкретних заходів вже зараз, щоб досягти результату. Стратегії зменшення парникових газів мають відповідати ініціативі SBT і бути науково обґрунтованими, амбітними, проте реалістичними. Крім того, важливо встановлювати проміжні цілі, щоби триматися обраного шляху.
За даними дослідження PwC 2018 року, термін перебування на посаді CEO в середньому становить 5 років. Отже, якщо ставити цілі після 2030-го, то скоріш за все вони не належатимуть ні до сфери відповідальності нинішнього, ні наступного CEO.
Встановлення короткострокових цілей може мотивувати топ-менеджмент вживати заходів негайно, адже конкретні та досяжні цілі означають відповідальність, а відповідальність — це те, що рухає зміни.
Компанії з цілями на 2030 рік скоротили операційні викиди на 7 % за останній рік, тоді як викиди компаній без таких цілей зросли на 3 %. Отже, наявність короткострокових цілей (до 2030 року) є важливим стимулом для реального скорочення викидів парникових газів. Водночас, для досягнення глобальних кліматичних цілей потрібні ще амбітніші зусилля. Зокрема, згідно з розрахунками Програми ООН з довкілля (UNEP), для утримання глобального потепління на рівні 1,5°C необхідно щорічно скорочувати викиди парникових газів на 8 % протягом нинішнього десятиліття.
Ще одним важливим чинником прискорення кліматичних дій є наявність відповідальних осіб в компаніях. 43 % компаній мають офіцера зі сталого розвитку на рівні керівництва компанії (CSO), що сприяє більш амбіційним планам дій у сфері клімату. Компанії з CSO встановлюють цілі карбонової нейтральності та нульові викиди в середньому на 7 і 3 роки раніше.
Щодо регіонального розподілу, то Європа лідирує за кількістю кліматичних зобов’язань. Зокрема, 108 з 112 європейських компаній Fortune Global 500 мають значні цілі щодо скорочення викидів парникових газів.
Ситуація в Україні
Що стосується нашої країни, то цьогоріч на українському акселераторі, який тривав з травня до листопада 2023 року, навчалися 20 компаній з різних секторів: енергетика, виробництво сталі, роздрібна торгівля, хімічна промисловість, фінансові установи, консалтинг, ІТ та будівництво. Для порівняння, минулого року учасників було 12.
Формат поєднував самостійне онлайн-навчання та практичні семінари з українськими і міжнародними експертами в Zoom. Хоча основна частина навчання відбувалась у віртуальному середовищі, Глобальний договір ООН в Україні організував для учасників кілька сесій у гібридному форматі (онлайн та офлайн), створюючи можливості для обміну думками та стимулюючи нетворкінг.
Завдяки програмі компанії зміцнили знання з методологій обліку викидів парникових газів на підприємствах та встановлення науково обґрунтованих цілей скорочення викидів відповідно до всесвітньої ініціативи Science Based Targets (SBTi). Для отримання сертифіката учасники повинні були успішно пройти обов’язкові заняття на онлайн-платформі. Також учасники отримали рекомендації щодо управління викидами та мали змогу обмінятися кращими практиками як між собою, так і з закордонними компаніями.
Важливо відзначити, що кожна компанія-учасниця самостійно несе відповідальність за рішення щодо встановлення цілей зниження викидів, що підкреслює індивідуальний підхід та вільний вибір учасників програми. Одна з компаній-учасниць українського акселератора прийняла рішення встановити науково обґрунтовані цілі скорочення викидів згідно з SBTi.
Нове в SBTi в 2023 році: ключові зміни та галузеві аспекти
Ініціатива науково обґрунтованих цільових показників скорочення викидів (SBTi) передбачає два шляхи встановлення цілей для компаній: стандартний та спрощений – для малих і середніх підприємств (МСП).
SBTi нещодавно оновила визначення МСП для спрощеної процедури встановлення цілей. Нові критерії, що набудуть чинності з 1 січня 2024 року, є жорсткішими та мають на меті залучити більше компаній саме до стандартної процедури.
Щоб вважатися МСП, компанія має відповідати таким критеріям:
- мати викиди СО2-екв. <10 000 тонн за Scope 1 та Scope 2;
- не володіти морськими транспортними суднами та активами з генерації енергії та не контролювати їх;
- не належати до фінансового чи нафтогазового сектору;
- не бути частиною більшого підприємства, якому належать інші компанії. Тобто, якщо материнська компанія відповідає стандартній процедурі встановлення цільових показників, то її дочірнє підприємство не може скористатися спрощеною процедурою для МСП.
А також підприємство має відповідати щонайменше двом із таких критеріїв, узгоджених з вимогами ЄС з корпоративної звітності зі сталого розвитку (CSRD) для МСП:
- <250 співробітників;
- річний дохід <40 млн євро;
- загальні активи <20 млн євро;
- не належить до секторів сільського та лісового господарства.
З 1 січня 2024 року підвищиться плата за проходження процедури МСП зі встановлення цільових показників з 1000 до 1250 доларів (через інфляцію). Це перше підвищення плати з моменту запуску спрощеної процедури для МСП. Разом з цим, було полегшено умови повного звільнення МСП від оплати процедури. Тепер МСП з річним доходом менше 10 млн доларів з країн, що розвиваються та з перехідною економікою (зокрема й України), звільнятимуться від сплати процедури.
Опубліковано новий посібник з розроблення та досягнення цілей щодо залучення постачальників до встановлення науково обґрунтованих цілей. Мета — допомогти компаніям активізувати зусилля з декарбонізації ланцюжків постачання, адже викиди від постачальників у середньому в 11,4 рази більші за прямі викиди.
Посібник містить покрокові рекомендації, набір матеріалів та ресурсів для залучення постачальників. Залучення постачальників також дозволяє підвищити ефективність, прозорість та стійкість ланцюжка постачання.
Це перша в серії публікацій SBTi, присвячених викидам у ланцюжку вартості та ланцюжку постачання.
Оновлення для галузей
Розроблено методологію та калькулятор для встановлення коротко- та довгострокових цілей скорочення викидів для компаній металургійної промисловості відповідно до 1,5°C. Вона враховує секторальні бар’єри та можливості, а також розрізняє шляхи виробництва залежно від джерела сировини (залізна руда чи брухт).
Також визначено єдині межі основних процесів у ланцюжку виробництва сталі для забезпечення узгодженості розрахунків.
Планується розроблення специфічного стандарту для компаній нафтогазового сектора: оцінювання варіантів охоплення ланцюжка вартості, сценарії викидів, метрики та методи вимірювання прогресу.
Стандарт для нафтогазового сектору має бути опублікований наприкінці 2024 року. Розробка цього стандарту також вплине на підходи SBTi щодо інших енергетичних секторів.
Розроблено проєкти посібника та калькулятора зі встановлення цілей для будівельного сектора. Наразі проводиться тестування на реальних даних компаній-добровольців для виявлення можливих удосконалень та оцінки застосовності для різних регіонів і бізнесів.
Відбулось оновлення посібника зі встановлення цілей для лісового, земельного та сільськогосподарського секторів (Forest, Land and Agriculture, FLAG). Зокрема уточнено, що компанії мають досягати цілі як за рахунок скорочення викидів, так і завдяки поглинанню вуглецю в ґрунтах. Проте фокус має бути на зменшенні викидів.
Цілі за Scope 1 та Scope 3 мають досягатися окремо, щоб забезпечити дії по всьому ланцюжку вартості. Підцілі за окремими товарами теж мають виконуватися незалежно від загальної встановленої цілі. Також уточнено вимоги до якості даних, що подаються на валідацію цілей.
Усі компанії мають оцінювати викиди, пов’язані із землекористуванням, незалежно від наявності окремої цілі за FLAG.
Опубліковано новий посібник для сектору фінансових послуг щодо узгодження звітності за актуальними рекомендаціями та встановленням науково обґрунтованих цілей. Посібник містить поради щодо гармонізації двох підходів та покращення розкриття кліматичної інформації фінустановами.
Оновлення включають нові критерії щодо фінансування викопних видів палива, розширення переліку методів та охоплення нових класів активів.
Хімічна промисловість є третім за величиною промисловим джерелом викидів CO2 у світі. Тому сектор має відігравати роль у запобіганні катастрофічним наслідкам зміни клімату.
Опубліковано галузевий звіт про поточний стан справ, виклики та можливості для декарбонізації хімічного сектору. SBTi закликає надавати коментарі до звіту.
Галузеві рекомендації для компаній транспортного сектору щодо встановлення науково обґрунтованих цілей ще в процесі розробки. Для морського транспорту випущено посібник та калькулятор для встановлення цілей скорочення викидів. Для авіаційної галузі запропоновано тимчасовий шлях декарбонізації для узгодження з 1,5°C та встановлення коротко- і довгострокових науково обґрунтованих цілей.
SBTi тимчасово призупинила валідацію та оновлення цілей для автовиробників, доки не буде розроблено шляхи декарбонізації для викидів на етапі використання авто, узгоджені з 1,5°C. Це пов’язано з тим, що викиди на етапі експлуатації авто (Scope 3, категорія 11) становлять левову частку викидів автовиробників. Тому потрібна дорожня карта скорочення викидів саме для цієї категорії.
Політика не стосується виробників автозапчастин – вони можуть використовувати наявні інструменти SBTi для транспортного сектору.
Думки експертів
Фахівці, що цього року прочитали лекції учасникам Climate Ambition Accelerator, Богдан Драйхаупт, Андрій Кітура та Микола Шлапак, прокоментували ситуацію навколо екологічних ініціатив в Україні та надали рекомендації для бізнесу.
Богдан Драйхаупт, засновник та CEO компанії Crosscheck, аналізує труднощі впровадження «зелених» практик:
«Головною перешкодою є слабка інфраструктура системи якості в Україні. Бракує доступних та зрозумілих для бізнесу відповідей на питання щодо ESG-практик, стандартів сертифікацій тощо. Треба розвивати експертизу та посилювати локальні ноу-хау, а також обмін досвідом між компаніями, як-от у рамках Ініціативи Глобального договору ООН «Climate Ambition Accelerator».
Також він радить українським компаніям:
- визначити особу, відповідальну в компанії за питання CSR та ESG;
- інтегрувати її в операційні процеси і зробити її роль в них ключовою;
- забезпечити її навчання та поширення здобутих знань і досвіду в компанії.
Богдан вбачає зміни у ставленні бізнесу до екологічної стійкості:
«Так, помітна позитивна динаміка. Зокрема завдяки усвідомленню впливу війни на довкілля, а також євроінтеграційним процесам та адаптації бізнесу до міжнародних норм і стандартів. Введення європейського податку на викиди може стати додатковим стимулом
ESG-вимоги при фінансуванні створюють важливі передумови для досягнення Цілей сталого розвитку в Україні. Банки відіграють важливу роль у створенні тренду на сталий розвиток. Важливо формувати сильні команди експертів у фінансовому секторі. Є великі можливості реалізовувати масштабні міжнародні проєкти зі скорочення викидів у сфері агро- та харчової промисловості».
Керівник Офісу зеленого економічного переходу Міністерства економіки України Андрій Кітура виокремив найбільш вразливі галузі та компанії до CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) в Україні:
«CBAM поширюється на 6 ключових галузей: електроенергетика, металургія, цемент, алюміній, хімічні добрива та водень. Якщо припустити, що нам вдасться уникнути подальшого руйнування наявних виробничих потужностей, то потенційно найбільші платежі доведеться сплачувати підприємствам металургійної галузі (більше 100 млн євро), достатньо суттєві витрати понесуть цементні підприємства та виробники хімічних добрив (до 10 мільйонів євро). Імовірно, експорт електроенергії зможуть здійснювати лише виробники з ВДЕ та Енергоатом. Водень в Україні, поки що, лише в у планах».
Він дає поради компаніям для підготовки до CBAM:
«Простих і дешевих рішень уже немає. По-перше, потрібно в січні 2024 року подавати перші звіти з CBAM, і далеко не всі підприємства до цього готові. Компаніям потрібно уважно вивчити вимоги щодо звітності в ЄС із СBAM, зібрати інформацію та розрахувати власні викиди парникових газів.
Щоб мінімізувати платежі з CBAM, які доведеться сплачувати в бюджет ЄС починаючи з 2026 року, підприємства можуть переглянути свої плани капітальних інвестицій, ідентифікувати заходи, які мають найкращі фінансові параметри та потенціал зменшення викидів і спробувати залучити цільове зелене фінансування в IFIs для таких проектів. З урахуванням потенційних платежів з CBAM термін окупності окремих проєктів може суттєво скоротитись. Зрозуміло, що здійснити ці кроки буде дуже складно в реаліях війни та за умови неготовності більшості компаній до роботи з IFIs. Хочу підкреслити, що буде складно, але цілком можливо, і є багато прикладів українського бізнесу, кому це вдалось».
Андрій Кітура вважає CBAM стимулом для декарбонізації:
«Так, я впевнений, що CBAM стимулюватиме українські компанії до більш активних дій зі скорочення викидів. Carbon Pricing загалом та CBAM зокрема, невідворотні. А відтак, економіка конкретного проєкту з декарбонізації суттєво змінюється. Те, що відкладалось на кращі часи, з урахуванням плати за CBAM уже може бути цікавим для бізнесу. Звичайно, ми не забуваємо про воєнні ризики, які можуть перекреслити навіть найпривабливіший проєкт».
Він підсумовує:
«Поки що для України CBAM – це більше загроза, ніж можливість. Ми як країна відверто не готові до цього. Але є окремі випадки, коли бізнес дійсно може отримати певні вигоди. Наприклад, це стосується експорту електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел, а також експорту сталі, виробленої в електродугових печах. У нас зовсім небагато виробників електросталі, але їхні показники викидів парникових газів на одиницю продукції уже зараз відповідають найкращим практикам в ЄС, і це може бути їхньою конкурентною перевагою».
Микола Шлапак, консультант у сфері охорони довкілля та клімату, співавтор глави про кліматичну політику 6 оціночного звіту МГЕЗК, наголошує на таких стимулах для бізнесу у сфері декарбонізації
«Поштовхом наразі, мабуть, є запит різних партнерів та інших зацікавлених сторін. Це можуть бути міжнародні фінансові організації, які надають фінансування, поточні або потенційні інвестори, акціонери чи основні клієнти. Однак у деяких секторах інвестиції в декарбонізацію та адаптацію до наслідків зміни клімату також диктуються і безпосереднім економічним впливом на бізнес. Це стосується, наприклад, доцільності переходу на відновлювані джерела енергії для зменшення витрат та підвищення надійності, а також певних сталих практик у сільському господарстві. Поки що бізнес, мабуть, реагує на безпосередні впливи, які вже відчуваються, але з часом буде і більш далекоглядне планування для урахування довгострокових фізичних та перехідних кліматичних ризиків».
Він рекомендує компаніям зробити такі першочергові кроки:
«Перший крок – це розуміння обсягу та структури своїх викидів: і прямих викидів від спалювання палива (Scope 1), і непрямих викидів від споживання електроенергії (Scope 2), й інших непрямих викидів (Scope 3), структуру у обсяг яких оцінити значно складніше. Розуміючи структуру викидів, можна обирати цілі з їх скорочення, вибудовуючи пакет проєктів та ініціатив від найбільш економічно доцільних до більш витратних. Разом з тим, потрібно вивчати можливості, які може створити посилення кліматичного корпоративного урядування, в т.ч. доступ до більш вигідного кліматичного фінансування. У багатьох компаній найбільші викиди будуть в категорії Scope 3, тому й вплив компанії буде найсуттєвішим поза межами власної операційної діяльності».
Отже, завдяки програмі Climate Ambition Accelerator українські компанії отримують можливість нарощувати власний потенціал у сфері екологічного менеджменту – посилити знання з обліку викидів, встановити науково обґрунтовані цілі скорочення викидів, розвинути компетенції з ефективного управління викидами.
Активна участь бізнесу в акселераторі та все більша кількість компаній-учасниць дають підстави сподіватися, що з часом в Україні буде досягнуто критичної маси бізнесів, що встановлюють амбіційні цілі декарбонізації, а зараз триває накопичення знань та досвіду.
Запрошуємо долучатися до наступного потоку Climate Ambition Accelerator. Реєстрація розпочнеться наприкінці лютого 2024 року.
Sources:
https://info.climateimpact.com/hubfs/ClimateImpactPartners_FortuneGlobal500_2023_FINAL.pdf
https://www.pwc.com/gx/en/news-room/press-releases/2019/ceo-turnover-record-high.html
https://sciencebasedtargets.org/news
Поширити новину:
