26.08.2022

Якою має бути екологічна відбудова промисловості в Україні?

Через війну Росії проти України металургія втратила 30 % своїх активів. Пошкоджень або руйнувань зазнали близько ста підприємств, серед них: МК «Азовсталь», Маріупольський МК ім. Ілліча й Авдіївський коксохімічний завод. Інші підприємства призупинені або працюють на частину потужності.

Важливо розуміти, що відсутність промисловості — це автоматично відсутність оборонного сектору, а отже — країни як такої. І це повністю збігається з інтересами Москви. Адже «денацифікувати, денаціоналізувати й демілітаризувати» значно легше саме деіндустріалізовану країну. Тому всі 30 років існування промисловості — спершу на російському газі, потім вугіллі та старих технологіях — зіграла проти нас.

Тому під час відновлення української промисловості необхідно враховувати чинні європейські нормативи у вигляді Найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ). Директива 2010/75/ЄС, яка ґрунтується на НДТМ, забезпечує високий рівень захисту здоров’я людей і довкілля та показала свою високу ефективність на практиці. З 2004 року підприємства Європи на 77 % зменшили викиди діоксиду сірки, на 49 % — оксиду азоту та на 81 % — пилу. А також — значно покращили показники енергоефективності.

У Комітеті екологічної політики знаходиться законопроєкт 6004–2, який запроваджує європейські норми для промисловості (НДТМ), які вже сьогодні є єдиним шляхом для бізнесу залучити доступні міжнародні інвестиції, особливо в час відбудови. Ухвалення цього законопроєкту дозволить Україні встигнути у вагон світових кліматичних інвестицій, які стануть запорукою збереження промисловості та здоров’я українців.

Під час відкриття Climate Ambition Accelerator від Глобального договору ООН — першої навчальної програми для бізнесу в Україні щодо скорочення викидів на основі науково обґрунтованих цілей — Андрюс Кубілюс, депутат Європарламенту, сказав, що центром відродження української промисловості має стати виробництво обладнання для об’єктів ВДЕ. Також Україна повинна відроджувати виробництво сталі з використанням водню та інших рішень, які позбавлять нас залежності від викопного палива.

Відновлення металургійної промисловості на основі сучасних технологій має стати пріоритетом. Більше того, електрометалургія та виготовлення сировини для прямого відновлення заліза вже є в Україні та лише потребують масштабування.

Важливо зробити так, щоб і Європа розуміла ризики від втрати промисловості в Україні, адже з початку 90-х років вона свідомо згорнула частину власних металургійних підприємств.

У процесі відновлення ми можемо отримати сучасну промисловість в Україні, яка є частиною об’єднаної Європи, чи деіндустріалізовану країну поряд із великими виробниками сталі — Росією, Туреччиною та Китаєм, які рано чи пізно прийдуть за нашою залізною рудою.

Ретроспектива модернізації української промисловості

До повномасштабного вторгнення лише близько третини підприємств виконували умови чинних дозволів, а в більшості випадків їх виконання знову відтермінували. Це показує неефективність українського регулювання та необхідність запровадження європейським норм. Україна зобов’язалась імплементувати Директиву 2010/75/ЄС ще з 2014 року відповідно до Угоди про асоціацію, тому імплементація НДТМ у національне законодавство є невід’ємною частиною інтеграції з ЄС.

Робота на застарілих технологіях та зношеному обладнані призводить до значно вищої, ніж у ЄС, вуглецевої ємності металургійної продукції. На одну тонну сталі (конверторний спосіб) в Україні в середньому викидалося 2,38 тонни СО2, тоді як у Європі — 1,95 тонни. Навіть у Росії цей показник декларується менший — 2,1 тонни.

Саме «вуглецева ємність» є ключовою в запроваджені вуглецевого мита на кордоні з боку ЄС. Так Європейський Союз захищає себе від постачальників із країн «брудної промисловості», щоб уникнути недобросовісного демпінгу. Тому українські виробники сталі, цементу чи добрив уже за кілька років усе ж вкладатимуть кошти — якщо не в модернізацію власних потужностей — то у вигляді податків в економіку інших країн.

В Україні виплавка сталі в електропечах складає лише 7 %. У сусідній Туреччині цей показник складає 69,2 %, що буде давати їй суттєву конкурентну перевагу над Україною при введені CBAM. Дослідники ресурсно-аналітичного центру «Суспільство й довкілля» вважають, що фінансові витрати українських експортерів чавуну та сталі після запровадження CBAM можуть становити від 300 до 900 млн євро на рік.

А за оцінками KSE, вуглецевий податок зумовить скорочення EBITDA металургійних компаній до EUR 248 млн у 2030 році та може призвести до скорочення експорту української металургійної продукції в ЄС на 9 %.

Модернізація у ЄС

З 1990 до 2018 року промисловість ЄС скоротила викиди парникових газів на 23 %, водночас економіка виросла на 61 %. Адже екологічна модернізація переважно передбачає зменшення енергомісткості підприємств.

Чому ЄС вдалось, а Україні ні? Основна причина — відсутність законодавчого регулювання.

На відміну від України, вимога до впровадження європейських норм для промисловості, так званих НДТМ під час видавання документів дозвільного характеру в Європейському Союзі застосовується ще з 1996 року, відповідно до Директиви 2008/1/ЄС (перша версія Директиви — 96/61/ЄС) про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення.

В Україні чітких та обов’язкових законодавчих вимог щодо європейських норм не було й досі немає. Щороку були причини перенести виконання нормативів, а необхідні для екологічної модернізації промисловості реформи не впроваджуються.

Країна «з» НДТМ та «без»

Візьмемо до прикладу металургійне підприємство Арселор Міттал у Чехії, м. Острава, де діє Директива про промислові викиди, висновки про НДТМ і працює інтегрований довкільний дозвіл, який і передбачає законопроєкт 6004–2. Підприємству знадобилось 9 років, щоби прийти у відповідність вимогам НДТМ: почали модернізацію з 2003, а у 2012 вже відповідали НДТМ. За цей час відбувся масовий монтаж тканинних рукавних фільтрів сукупним розміром у 73 тисячі квадратних метрів, що відповідає розміру 10 футбольних полів, який захоплює 99 % пилу PM1, PM2,5 і PM10 і частково застосовується для захоплення бензопірену та діоксину.

Це приклад підприємства, яке функціонує в країні з робочими державними інститутами й Україна, хоч і з запізненням, але теж має такою стати.

Частина коштів у вигляді субсидій для модернізації надавалася з оперативної програми «Довкілля», яка фінансується від Фонду згуртованості ЄС та Європейського фонду регіонального розвитку. Важливо те, що всі механізми підтримки ЄС потребують співфінансування — власних коштів компанії та/або банківських гарантій.

Фінансові механізми підтримки модернізації почали розроблятись уже і в Україні на рівні держави та за підтримки німецького уряду.

Проєкт GIZ «Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України» попередньо передбачає:

  • пілотний запуск фінансового механізму на підприємствах, що впроваджують НДТМ із безповоротним фінансування до 2 млн євро для кожного (концепція), розробку інших методів співфінансування;
  • розробку ІТ-системи для видавання інтегрованих довкільних дозволів онлайн, що запрацює вже восени 2022 року;
  • підтримку в розробці підзаконних актів для усунення прогалин реалізації законодавства;
  • переклад 10-ти запланованих технічних довідників НДТМ (на сьогодні перекладено 70 %).

Уряд Німеччини надає консультативну та фінансову підтримку для того, щоб Україна поступово модернізувала промисловість, яка генерує значну частину ВВП, через впровадження найкращих доступних технологій, які є однаковими для Європи та інших країн світу. Це надасть можливість Україні здобути статус держави із сучасною, модернізованою, більш ефективною та екологічно безпечною промисловістю та покращить здоров’я її громадян.

Андрій Гунько, координатор проєкту НДТМ (GIZ), стверджує що фінансовий інструмент підтримки екологічної модернізації українського бізнесу передбачає фінансову підтримку українських промислових компаній, які першими почнуть модернізувати виробництва відповідно до принципів НДТМ. Загальна сума допомоги українському бізнесу становить приблизно 6 млн євро.

Як говорить Андрій, імплементація Директиви 2010/75/ЄС включно із мотивуваннями підприємств до застосування Найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) складається з чотирьох кроків:

  1. Розробка профільного законопроєкту (6004–2) із послідовним затвердженням 25 підзаконних актів.
  2. Розробка ІТ-системи отримання інтегрованого дозволу.
  3. Семінари та тренінги для ЦОВВ та підприємств, залучених до дозвільних процедур.
  4. Фінансовий компонент, про який ми говорили спочатку.

Щоби процес створення фінансових інструментів тривав і надалі, необхідно прийняти рамковий законопроєкт 6004–2. Цей документ надасть промисловості до 13 років промисловості для модернізації, щоби хоча б частково наздогнати в цьому європейські країни.

Якщо модернізацію знову відкласти — ми відстанемо безповоротно, втратимо статус промислової держави, ще більшу частку бюджету України, валютної виручки та робочих місць.

Чи модернізація вигідна бізнесу?

Бізнес у Європі вже давно не розглядає екологічну модернізацію окремо від економічного розвитку. Заходи з енергоефективності позитивно впливають на рентабельність виробництва та значно зменшують кількість аварій та техногенних катастроф. Арселор Міттал у Чехії при інвестуванні ретельно розраховував фінансові збитки за умови відсутності модернізації, очікувані внаслідок сплати зборів за утилізацію відходів, штрафів за понаднормові викиди, тощо. Директива 2010/75/ЄС, яка передбачає впровадження НДТМ має на меті також високий рівень захисту здоров’я людей та довкілля.

Законопроєкт 6004–2, який передбачає модернізацію промисловості за європейськими нормами (НДТМ) та інтегрований довкільний дозвіл, — це пусковий механізм для зеленої трансформації і відбудови України.

Щоби його отримати, власники промисловості мають розробити інвестиційний план, який є невід’ємною частиною промислової політики на основі власних фінансових показників. Лише після цього держава зможе запропонувати розробку необхідних планів конкурентної державної підтримки для бізнесу відповідно до кращих практик ЄС.

Саме в такому порядку: спершу прийняття законопроєкту 6004–2, який встановлює конкретні строки модернізації, вивчення бізнесом НДТМ у своїй сфері, розробка інвестиційного плану та його представлення дозвільному органу для отримання відступу і вже після цього — розробка шляхів для конкурентної державної підтримки.

У найближчі десятиліття ЄС збирається надати основні стимули для інвестування в промислову модернізацію, оскільки минулого року Європейська Комісія прийняла План дій із нульового забруднення, який покликаний допомогти зробити Європейський Союз кліматично нейтральним до 2050 року.В червні минулого року країни Великої сімки досягли домовленості про виділення 100 мільярдів доларів на рік для фінансування проєктів із захисту клімату в країнах, що розвиваються. ЄС уже активно підтримує «зелену» трансформацію України в енергетиці, сільському господарстві та на транспорті, виділяючи 300 млн. євро грантів та 700 млн. євро позик. І це далеко не вичерпний перелік можливої ​​допомоги.

Тому я сподіваюсь, що бізнес спрямує свої сили на вивчення кращого міжнародного досвіду впровадження сучасних технологій та їхнє впровадження в українській промисловості, а Міндовкілля буде надійним партнером у цьому та гарантом виконання зобов’язань України перед ЄС.

Тим паче, що фінансові інституції, такі, як EBRD, містять умову відповідності НДТМ щодо фінансування проєктів, які підпадають під дію Директиви 2010/75/ЄС. Про це ідеться зокрема у Environmental and Social Policy EBRD.

Більше того, в Україні вже є низка бізнес-проєктів, де підприємства модернізовувались відповідно до висновків НДТМ, зокрема, мова іде про підприємтсво Арселор Міттал у м. Кривий Ріг, де втілюється модернізація агломераційного виробництва на 350 млн євро, компанію деревообробної компанії Kronospan UA, яка планує модернізацію на 268 млн євро, та агрохолдингу Астарта, який займається будівництвом нових переробних заводів на 100 млн євро. Kronospan UA та Астарта вже отримали позитивні результати після модернізації та готові й надалі впроваджувати ці проєкти, підтримуючи їх у законодавстві.

Це вкотре свідчить, що ці технології вже використовуються в Україні й потребують масштабування. Але для цього вони мають бути обов’язковими для всіх на рівні законодавства, адже Асоціація з ЄС насамперед саме про це.


Підготувала Ольга Євстігнєєва, координаторка програми Climate Ambition Accelerator.

Поширити новину: