24.03.2022

Як надати собі психологічну допомогу під час війни? Поради психотерапевтки

Сьогодні минає місяць із початку повномасштабного воєнного вторгнення Росії в Україну. Жити в нових обставинах і на своєму місці працювати для нашої перемоги у війні дуже непросто, якщо не навчитися давати раду стресу. Вчора, 23 березня, на запрошення Глобального договору ООН в Україні психотерапевтка Лідія Вільчук провела для всіх охочих тренінг із самодопомоги під час війни.

«Війна — це насамперед психологічне знущання з людей. Навіть ті, хто зараз перебувають у безпеці, живуть у стані тривоги та стресу. Щоб працювати на перемогу й бути корисними іншим, ми маємо бути сильними. Тому навчитися надавати підтримку собі — особливо важлива навичка під час війни», — стверджує фахівчина.

Самопідтримка — це вміння:

  • створювати для себе відчуття безпеки;
  • піклуватися про свої базові потреби;
  • обирати більше «хочу», ніж «треба»;
  • виділяти час на хобі;
  • дякувати собі за те, що ви є.

Ситуація, у якій ми всі сьогодні опинилися, не є типовою. Психологи одностайні в тому, що в ненормальній ситуації кожна реакція є нормальною. Через індивідуальні особливості психіки кожна людина реагує на стрес, пов’язаний із війною, по-своєму. Тому важливо розуміти себе, відстежувати свої стани та вміти їх контролювати.

Ніхто не знає напевно, коли завершиться війна. Тому всі ми маємо навчитися жити під час війни й бути ефективними. Стан стресу — це відірваність від реальності. Стан адаптації дає нам можливість раціонально приймати рішення та ефективно діяти відповідно до ситуації.

Перейти зі стану стресу в стан адаптації доможуть психологічні вправи:

  1. «Безперервне життя». Війна руйнує не лише домівки та сім’ї, але й буденність, звичну рутину і стабільність. Щоб повернути собі відчуття базової безпеки, варто за можливості повертати у своє життя звичні ритуали із мирного життя (ранкова кава, вигулювання собаки, читання перед сном тощо).
  2. «Заземлення». Щоб зупинити потік негативних думок і повернутися в реальність, можна давати собі відповіді на прості питання: хто я? де я? що я роблю? як я собі допомагаю? хто може мене підтримати? кому я можу допомогти?
  3. «Через п’ять років після війни». Подумайте про мирне майбутнє. Опишіть, що ви зробите або чого досягнете за п’ять років мирного життя.
  4. «Три канали». Є три канали прояву людини: емоції, розум та поведінка. Поміркуйте, як ви можете потурбуватися про свої емоції, ясність розуму та про розуміння своєї поведінки й поведінки інших.

Щоб швидше адаптувати до стресу, психотерапевтка радить:

  • Створити для себе максимально безпечний простір — якщо не можна фізично, то хоча б психологічно.
  • Бути в колі однодумців. Зараз як ніколи важливо мати можливість висловитися й бути почутими. Під час війни люди мають єднатися як для того, щоб відчувати себе потрібним, так і для скорішої перемоги.
  • Спланувати наступну годину, день або кілька днів. Це допоможе повернути відчуття контролю над своїм життям.

Дієвим способом заспокоїтися і виринути з потоку страшних новин є зосередження на своїх органах чуття і зміна діяльності. Хтось під час війни почав малювати, комусь допомагає прослуховування улюбленої музики, а комусь достатньо звернути увагу на кольори, які його/її оточують або обняти себе.

«Правду кажучи, ми не були в контакті із собою й  у мирний час. Тепер усі внутрішні конфлікти виходять на поверхню. Тому зараз саме час запитати себе, чого я хочу. Й усвідомити цінність свого життя», — переконана Лідія.


Лідія Вільчук — психотерапевтка з трирічним досвідом, членкиня Української асоціації трансактного аналізу та Національної психологічної асоціації. Лідія десять років займається наукою, часто виступає в онлайн-школах як запрошена лекторка, а також працює коучем для digital-підприємців.

Поширити новину: