Відбувся воркшоп про належну обачність бізнесу щодо прав людини в часи війни
25 червня Глобальний договір ООН в Україні спільно з Програмою розвитку ООН (UNDP) в Україні провели воркшоп «Належна обачність бізнесу щодо прав людини в часи війни» для українських компаній, які зацікавлені у відповідальному веденні бізнесу та прагнуть включити дотримання прав людини у корпоративну політику.
Відкрила захід генеральна директорка Глобального договору ООН в Україні Тетяна Сахарук, наголосивши на важливості політики щодо дотримання прав людини для бізнесу:
«Для сучасного бізнесу підтримка прав людини більше не є благородним жестом. Це – необхідність. Європейське законодавство змінюється – нещодавно були прийняті нові директиви ЄС (CSRD), які зобов’язують компанії звітувати про нефінансову діяльність, що стане обов’язковим з 2025 року. Це означає, що жодна компанія не зможе вийти на європейський ринок, якщо вона не буде відповідати цьому законодавству. За останні два роки змінився і підхід до звітування для компаній-учасниць Глобального договору ООН: якщо раніше цей звіт про прогрес був добровільним, то тепер його мають подавати усі компанії, які входять до Глобального договору ООН»
Олена Уварова, голова Міжнародної лабораторії бізнесу і прав людини, співпрезидентка Глобальної асоціації досліджень з бізнесу і прав людини та міжнародна експертка UNDP з бізнесу і прав людини, розпочала воркшоп з огляду поглибленої належної обачності в контексті війни. Олена також розповіла про ключові тренди відповідального ведення бізнесу, якими можуть послуговуватись бізнеси:
- Керівні принципи ООН та Керівні принципи ОЕСР;
- доповідь «Бізнес, права людини і регіони, уражені конфліктом: прямуючи до поглиблених дій», опублікована робочою групою ООН у 2020 році;
- Керівництво «Поглиблена належна обачність для бізнесу в уражених конфліктом контекстах», яке розробили ПРООН і Робоча група ООН у 2020 році;
- керівна записка «Бізнес і права людини у складних контекстах: міркування для того, щоб залишитись, і для того, щоб вийти», опублікована Верховним Комісаром ООН з прав людини в серпні 2023 року.
Також Олена пояснила різницю в підходах між належною обачністю у мирний час та під час війни (Human Rights Due Diligence та heightened Human Rights Due Diligence відповідно).
Корпоративні порушення прав людини в складних контекстах, зокрема під час війни, можуть включати захоплення землі та вимушене переміщення, втрату роботи та засобів до існування, забруднення навколишнього середовища та вплив на здоров’я, а також обмеження свободи слова та приватного життя.
Олена Уварова зазначила, що в таких випадках компанія повинна аналізувати не лише конфлікт, а й свій вплив на нього (напряму чи через ланцюги постачання та партнерів), бо учасники конфлікту часто пов’язані з бізнесом, працюють та інвестують у нього. Саме тому важливо розуміти, чи бізнес-партнери пов’язані з минулими або поточними конфліктами.
Конфлікт також впливає на людей і компанії мають докласти всіх зусиль для того, щоб мінімізувати його негативний вплив на права людини. Докладно про поглиблену належну обачність можна дізнатися у посібнику.
Також у ситуаціях збройного конфлікту підприємства повинні враховувати як мінімум Міжнародне право прав людини (МППЛ) та Міжнародне гуманітарне право (МГП).
Перше діє як в часи миру, так і в часи війни, а Міжнародне гуманітарне право – тільки в часи війни. Міжнародне гуманітарне право забезпечує захист людям, які не беруть участі (або більше не беруть участі) у бойових діях. Це, наприклад, цивільні особи, поранені солдати, військовополонені.
«Важливо дивитися на український контекст очима інвесторів, які розглядають можливість співпраці та вкладення коштів в українські бізнеси та проєкти, в тому числі проєкти з відновлення, адже ми все частіше стикаємось із питаннями від міжнародних партнерів про те, як проводити Human Rights due Diligence в Україні з урахуванням того, що ми живемо в умовах повномасштабної війни. Одне із завдань українського бізнесу сьогодні — бути готовими до цих питань з боку європейських партнерів»
Наступна тема воркшопу – процедура належної обачності щодо прав людини відповідно до стандартів ОЕСР. Про це розповіла Марина Купчук, заступниця начальника відділу міжнародного інвестиційного співробітництва та сприяння розвитку соціально відповідального бізнесу департаменту інвестицій Міністерства економіки України.
Експертка докладно розповіла про те, що дають бізнесу Керівні принципи Організації економічного співробітництва розвитку (ОЕСР), до яких вже приєдналась 51 країна світу, в тому числі Україна.
«Керівні принципи ОЕСР – це низка рекомендацій щодо відповідального ведення бізнесу, які спрямовані на забезпечення відкритого та прозорого міжнародного інвестиційного середовища та заохочення позитивного внеску багатонаціональних компаній в економічний і соціальний прогрес»
Керівні принципи ОЕСР вперше були прийняті у 1976 році та наразі регулярно переглядаються: вони були оновлені в 2023 році для вирішення проблем та нових викликів. Керівні принципи базуються на системі оцінки ризиків для перевірки ведення бізнесу і включають такі етапи:
1) включення відповідального ведення бізнесу в свої політики;
2) ідентифікація та оцінка ризиків;
3) уникнення або зменшення цих ризиків;
4) відстеження результатів;
5) комунікація щодо прийняття рішень;
6) забезпечення доступу до правового захисту.
«Належна обачність – це постійний, проактивний та реактивний процес, за допомогою якого компанії можуть переконатися, що вони поважають права людини та не сприяють конфліктам. Належна обачність також може допомогти компаніям переконатися, що вони дотримуються міжнародного права та національного законодавства»
Про те, як працюють із поглибленою належною обачністю міжнародні компанії, розповіла Владислава Капліна, помічниця дослідника Ресурсного центру з бізнесу і прав людини (Business and Human Rights Resource Centre) в Східній Європі і Центральній Азії.
Владислава розповіла про результати дослідження Ресурсного центру з бізнесу і прав людини, проведене серед 400 компаній, які оперують та/або інвестують в Україні та/або Росії, для того, щоб зрозуміти, чи впроваджують компанії поглиблену належну обачність. На опитування відповіли 115 компаній. Результати дослідження показали, що компаніям бракує розуміння та імплементації поглибленої належної обачності. Крім цього, жодна з компаній не вказала про впровадження у свою діяльність аналізу воєнної агресії з боку Росії.
В той же час можна відзначити позитивні моменти: деякі компанії запровадили систему ризик-орієнтованого підходу, яка дозволяє компанії перевіряти ділових партнерів і запобігати потенційному зловживанню їхніми технологіями. Натомість, можна простежити невідповідність між заявами компаній та їхніми діями. Наприклад, деякі компанії більше року після початку вторгнення не могли виконати обіцянку про вихід з російського ринку.
У січні цього року Київська школа економіки разом із санкційною групою Єрмака-Макфола опублікувала доповідь «Challenges of Export Controls Enforcement – How Russia Continues to Import Components for its Military Production». Автори проаналізували, як Росія продовжує імпортувати продукцію, критичну для виробництва зброї, незважаючи на експортний контроль.
В доповіді було розглянуто майже 2800 іноземних компонентів, знайдених на полі бою в Україні, і названо понад 250 компаній-виробників. Ресурсний центр зв’язався із 225 компаніями, які були згадані в цій доповіді. За результатами опитування 50 компаній надали фідбек про те, що вони виконують введені обмеження та припинили будь-які кооперації з Росією після лютого 2024 року.
«Висновок, який ми можемо зробити з цих опитувань та досліджень — існуючі запроваджені заходи є недостатніми і загальна картина вкотре засвідчила брак дотримання належної обачності у ланцюгах поставок», – підсумувала Владислава Капліна.
Наприкінці воркшопу Ірена Федорович, експертка і тренерка з питань бізнесу і прав людини, директорка Центру «Соціальна дія», провела роботу в командах із учасниками заходу – представниками українського бізнесу. Команди вчились використовувати чек-лист з належної обачності для оцінки роботи власної компанії як до, так і під час війни, обираючи питання, які вже опрацьовуються, а на які ще лише треба звернути увагу.
«Українські компанії роблять вже немало кроків в напрямку впровадження підходів бізнесу та прав людини, але досі не використовують відповідну термінологію та не завжди одягають лінзи “прав людини”. Навіть ця вправа показала, що на питання “хто впроваджує належну обачність” не має ствердних відповідей, однак саме робота в групах з чек-листом та подальше обговорення про те, які елементи оцінки та планування вбудовані в бізнес-процеси, показують наявність значного досвіду та напрацювань в багатьох компаніях. Підхід бізнесу та прав людини і та сама “правозахисна лінза” якраз про те, щоб навчитись дивитись на свої бізнес-процеси через призму прав людини та аналізувати можливі ризики»
Поширити новину:
